Угода друкарні з інтролігатором

Цікавий зразок угоди, що її уклали базиліани Почаївської друкарні з інтролігатором, кременецьким міщанином Лавренієм Бодникевичем. В угоді сказано, шо інтролігатор повинен оправити недавно надруковані в Почаївській друкарні служебники. Роботу буде виконувати на монастирському верстаті, вимоги такі: щоб були «екуркі» (металеві наріжники), «деперкі» (значення слова не з'ясозано), «клаузури» (клямри для запинання оправ) та інші реквізити. «Клаузури», далі сказано в угоді, можна виливати або робити з бляхи. За квартал майстер з челядником повинен оправити 200 служебників, причому 80 із 100 штук мають бути з пофарбованим обрізом, а 20 — позолочені монастирським золотом. Усі ті служебники повинні мати на берегах обводку, біля кожного кінця по обидві сторони — лінійки, або «koruneczki», а посередині на обох сторонах — фігурки. «Клаузури» мають бути добре прибиті. За 100 таких служебників майстрові заплатять 50 тинфів (давня польська монета). Лаврентій окремо вимовив собі щодня зранку порцію горілки, кухоль пива, один зранку, другий ввечері.
Монастир умову таку прийняв, але із застереженням, що усе це даватиме тільки тоді, коли робота йтиме добре.
Цитовано за книгою Якима Запаска «Мистецтво книги на Україні у 16-18 ст.», Львів, 1971, стор. 24.