Якщо оглянути шрифти кирилівських стародруків комплексно, то можна побачити деяку закономірність, групування багатьох шрифтів за графічними ознаками. Часто це шрифти видань того чи іншого видатного друкаря і його наслідувачів (а іноді й попередників). Так, наприклад, простежується традиція московського півуставу у виданнях Івана Федорова та Петра Мстиславця, абсолютно чітко виокремлюється група шрифтів з венеціанських видань Божидара Вуковича і його наступників, відзначаються своєрідністю шрифти Франциска Скорини та його послідовників. Шрифти цієї, останньої групи, ми сьогодні оглянемо більш детально.
Визначний дослідник кирилівських стародруків Євген Немировський зазначає: «Шрифт білоруського просвітителя являє собою надзвичайне явище східнослов’янського декоративного мистецтва»(1). Подібну думку висловлює і білоруський історик мистецтва Віктор Шматов: «Особливої уваги заслуговує скорининський шрифт, що є видатною пам’яткою слов’янського мистецтва. Він відзначається чіткістю, виразністю, своєрідністю окреслення літер. Шрифт Біблії Скорини – явище складне, його джерела та особливості можуть стати темою спеціального дослідження»(2).
Наш огляд не є ще таким дослідженням, а лише ескізом до нього, але тим не менше, основні моменти пов’язані з походженням шрифтів Скорини, їх графікою та з друками скорининих послідовників ми спробуємо зафіксувати.
Але спочатку ознайомимося з роботами попередніх дослідників, які працювали над вивченням друків Франциска Скорини.
Джерела
Одним з перших дослідників, що зверталися до творчості Ф. Скорини був П. Владіміров, який опублікував 1888 року велику монографію, присвячену Ф. Скорині, де кілька сторінок присвятив, власне скорининському шрифту(3). Інші дослідники кінця XIХ – початку ХХ ст. досліджували швидше мову та ілюстрації видань Скорини, але не шрифти. Деякі праці, в яких розглядалася графіка шрифтів Ф. Скорини, з’являються у 1920-их роках, коли активно відзначається 400-ліття білоруського книгодрукування(4). Але справжній розквіт кирилівського книгознавства припадає на 1960-1990 роки. Саме в цей час з’являються основний масив праць з історії кирилівського книгодрукарства, які, на жаль, у більшості своїй, приділяють шрифтам не багато уваги. З іншого боку з’являється кілька робіт, присвячених історії та теорії шрифту, в першу чергу – це перше видання книги А. Шицґала «Русский типографський шрифт», де два перших розділи присвячені історії саме кирилівських шрифтів. З тих книгознавчих праць, що присвячені Ф. Скорині, слід відзначити найцікавіші для нашої теми:
• Збірник «Чатырохсотлецце беларускага друку. 1525—1925». Мн., 1926
• Охрименко П. П., К вопросу о влиянии Георгия Скорины на украинскую книжность XVI века.— «Ученые записки Гомельского гос. педагог., института», в. II, 1955
• Збірник «450 год беларускага кнігадрукавання». Мн., 1968
• Анушкин А. И. Виленская типография Скорини //Книга: Исслед и материалы М , 1976. Сб 30.
• Збірник «Белорусский просветитель Франциск Скорина и начало книгопечатания в Белоруссии и Литве». М., 1979
• Акуліч С. А. Шрифт, арнамент і ксілагравюра у віданнях Скарыны // Выяўленчае мастацтва Беларусі Мн., 1981
• Шматау В. Ф. Художественно-типографские особенности виленских изданий Франциска Скорины //Фёдоровские чтения, 1982
• Григорчук Л. М. Надписи на произведениях украинской живописи н шрифт изданий Франциска Скорины//Фёдоровские чтения, 1980. М., 1984
• Немировский Е. Л. Франциск Скорина: Жизнь и деятельность белорус, просветителя. Минск: Мастац. літ., 1990
• Шматов В. Ф. Искусство книги Франциска Скорины. Москва, 1990
• Энциклопедический словарь «Франциск Скорина и его время». Минск, 1990
Окремо слід сказати про роботи Є. Немировського, який трохи не єдиний з істориків книги професійно оглядав шрифти кирилівських стародруків. Перелічимо праці Є. Немировського в яких дослідник торкається видань Ф. Скорини:
• Немировский Е. Л. Начало московського книгопечатания. Москва, 1964, де стор. 92-96 присвячені виданням Ф. Скорини, в контексті їх можливого впливу на московське книгодрукування.
• Немировский Е. Л. Славянские издания кирилловского (церковнословянского) шрифта 1491-2000 гг.. Т.1 (1491-1550), Инвентарь сохранившихся экземпляров и указатель литературы. Знак, 2009
І звичайно ж, фундаментальна монографія:
• Немировский Е. Л. Франциск Скорина. Минск, 1990
де вчений присвятив шрифтам Скорини півтора десятка сторінок. Також слід відзначити, що саме Є. Немировський був автором статті «Шрифт» у ґрунтовному виданні:
• «Франциск Скорина и его время». Энциклопедический словарь. Минск, 1990
Також, не можна окремо не згадати про книгу:
• Шматов В. Ф. Искусство книги Франциска Скорины. Москва, 1990. В цьому прекрасному, добре ілюстрованому виданні є чимало цікавих фактів і тверджень, з якими, щоправда, не завжди можна погодитись. Але найбільш дивним є те, що автор, описуючи джерела скорининських шрифтів, жодним словом не згадує про видання Джорджо Русконі.
Русконі
Джорджо Русконі не був ні русином, ні тим більше росіянином, як може здатися з його прізвища. Русконі народився у Мілані, а з 1500 року відкриває у Венеції друкарню, де видає книги латинською та італійською мовами(5). 1512 року до Русконі звертається хорват Франческо Раткович, який замовляє у друкарні два кирилівських видання: «Служба блаженній Діві Марії»:
та «Молитва святої Бриґітти»:
Щодо шрифту цих видань Є. Немировський зазначає, що «надруковані книги не традиційним кирилівським шрифтом, а його графічним варіантом що зветься боснійським шрифтом. Боснійське письмо вживалося в Боснії та Хорватії, головним чином серед слов’ян, що сповідували католицизм»(6).
На жаль, шрифти кирилівських видань Русконі ніхто ніколи не аналізував, а деякі дослідники про нього взагалі не згадують в контексті кирилівського книгодрукування. Ми ж вважаємо за необхідне саме з Русконі почати розмову про друки Скорини. Своє переконання ми аргументуємо наступним чином:
• Ф. Скорина отримав західну освіту. Він закінчив краківський, а потім падуанський університети. Вчений був знайомий з кращими західними друками, в тому числі і з виданнями А. Мануція, книги з маркою якого, як вважає В. Шматов, зображені на автопортреті Скорини 1517 року. Першодрукар високо цінив книги кращих венеціанських друкарень, до яких належала і друкарня Д. Русконі. Варто згадити лише видану в цій друкарні 1501 книгу «Новий світ» Амеріго Веспучі(7). Того самого! Навряд чи, оглядаючи венеціанські друкарні Скорина міг не зацікавитися кирилівськими книгами, щойно видрукованими в одній з провідних італійських типографій.
• Ф. Скорина напевно бачив видання Д. Русконі. Є. Немировський зазначає: «Майбутній білоруський просвітитель захистив докторський ступінь 5-12 листопада 1512 року. Видання Русконі вийшли в світ за три місяці перед тим. Шлях Скорини в Падую та назад невідворотно пролягав через Венецію. Тому Скорина просто не міг не познайомитися з молитовниками Русконі»(8).
• Шрифти кирилівських видань Русконі та Скорини подібні між собою. Звичайно, вони далеки від повної тотожності, але з усіх доскорининських кирилівських шрифтів саме шрифти Д. Русконі найбільш близькі до шрифтів Ф. Скорини:
Вгорі бачимо рядковий шрифт празьких видань Ф. Скорини, внизу – текстовий шрифт книг друкованих Д. Русконі. На перший погляд між ними мало чого спільного: різна стилістика (шрифт Скорини виглядає більш архаїчним, Русконі ж – абсолютно сучасним), різні пропорції, різний підхід у використанні виносних елементів (у Русконі їх немає, навіть Д і Щ він запихує у рамки рядка, єдине виключення літера З), різний розмір, різна графіка літер. Але це все лише на перший погляд...
Далі буде.
В наступній частині про шрифти празьких та віленських видань Ф. Скорини, порівняння їх як зі шрифтами видань Д. Русконі, так і зі шрифтами всіх попередніх кирилівських видань.
В третій частині: шрифти видань, на яких позначився вплив шрифтів видань Скорини: друки Несвіжської та Тюбінгемської друкарень, а також книги видруковані В. Тяпинським та Я. Баромі.
Примітки:
1. Немировский Е. Л. Франциск Скорина. Минск, 1990, стор. 259
2. Шматов В. Ф. Искусство книги Франциска Скорины. Москва, 1990, стор. 50
3. Владимиров П. В. Доктор Франциск Скорина. Спб., 1888
4. Збірник «Чатырохсотлецце беларускага друку. 1525—1925». Мн., 1926
5. Немировский Е. Л. Славянские издания кирилловского (церковнословянского) шрифта 1491-2000 гг.. Т.1 (1491-1550), Инвентарь сохранившихся экземпляров и указатель литературы. Знак, 2009, стор. 87.
6. Там же, стор. 88
7. Немировский Е. Л. Франциск Скорина. Минск, 1990, стор. 211
8. Немировский Е. Л. Франциск Скорина. Минск, 1990, стор. 212
Земной поклон.
ВідповістиВидалити