понеділок, 21 травня 2012 р.

Складальні орнаменти українських стародруків

Орнаментальні рамки титулів українських стародруків нам настільки знайомі, що більшість із нас сприймають їх як суто українське явище. Це не зовсім так...

Почнемо з того, що набірний орнамент використовувався не лише в рамках на титулах, а і в дизайні заставок та кінцівок:
Заставка та кінцівка з  Евангелія учителного. Друкарня Гедеона Балабана.  Крилос. 1606.

І не лише в кирилівських друках вживалися набірні орнаменти, а і латинських, що були видані в Україні та інших частинах Речі Посполитої:
Титули книг: Rosprawa krotka o sposobie odkuplenia kosciola krzescianskego. Друкарня Лаврентія Малаховича, Панівці, 1609, та Патерікон Сільвестра Косова, друкарня Києво-Печерської лаври, 1635.

Власне, складальні орнаменти, напевно і прийшли з заходу. Нижче бачимо один з таких західних прикладів:
Заставка з французького видання Le Theater Francoys Моріса Бугро, Тур, 1594

В Україні такі орнаменти швидко і надовго прижилися. Іноді типографи докладали в їх складанні чималої фантазії та майстерності:
Титул книги Номоканон. Друкарня Михайла Сльозки, Львів, 1646.

Цікаво, що геніальний український графік Володимир Юрчишин, використовував стилізовані набірні рамки вже в сучасних виданнях, причому сприймалося то надзвичайно по-українськи. Про рівень майстерності художника свідчить і те, що він спеціально надавав рамкам деяку кривизну, яка виглядала абсолютно природньо:
Шмуцтитул збірки творів Феофана Прокоповича, Київ, 1979.

Дійсно, набірні орнаменти, особливо рамки на титулах не були ідеально рівними, іноді через недосконале друкарське обладнання, а іноді через недостатню майстерність працівників друкарні.
Титул книги Яна Полянського «Epithalamium...», друкарня Шеліги, Львів, 1626.

Але майстерність працівників Острожської друкарні, безумовно була на найвищому рівні. Навіть дивно, наскільки рівні рамки в острозьких виданнях:
Титул книги Маргарит Іоана Златоуста. Друкарня Костянтина Острожського, Острог, 1595.

Взагалі-то тема набірних орнаментів українських стародруків ще менш досліджена ніж тема шрифтів, і ще чекає, як свого дослідника, так і сучасного дизайнера-інтерпритатора.