середу, 23 травня 2012 р.

Християнські журнали

Давно збирався написати про сучасні церковні видання, і про шрифти та типографію, які вони використовують. І от, сьогодні такий привід стався — Вахтанг Кіпіані вивісив у себе у Фейсбук кілька варіантів обкладинки журналу УГКЦ «Наш собор»
Почнемо з того, що варіантів обкладинки по суті два: з фото патріарха УГКЦ Святослава та з фото Аскольдової могили. Про останнє фото — нудне, без людей, з великим масивом асфальту на передньому плані, який ніяк не використаний (а міг би лягти туди головний винос), говорити годі — воно провальне. Друге фото краще. Воно якісне по кольорам і композиції, і головне: на ньому зображена впізнавана людина, і ракурс, по суті (в анфас чи в три чверті) ролі не грає.
Більше є варіантів логотипів, і оскільки вони прямо стосуються теми нашого блогу, зупинимося на них ґрунтовніше:


У перших двох логотипах, що показані вище використана банальна антиква, яка не має жодного стосунку до східного християнства, більше того, використаний далеко не найкращий антиквений шрифт. У першому варіанті було намагання зробити якийсь натяк на бані собору, але та стилізація невиразна та немайстерна.
У наступних двох варіантах використаний рублений шрифт — Аріал, якщо не помиляюсь, взагалі найбанальніший з усіх можливих:

В другому варіанті до напису доданий ще й малюнок собору, але він ніяк не увязаний з написом, та і являє собою, швидше грубе креслення, ніж стилізацію.
Далі, по суті один і той же логотип, але з незначними змінами: з хрестом, з собором та напис у два рядки.

Цікаво, що увагу тут привертає в першу чергу хрест — надзвичайно потужний символ.


Сам же логотип слабенький, хоча напевно, із усіх наведених, найкращий. Тому, що тут є правильний напрямок — звернення до кирилівської стилізації, хоча вона і не надто вдала, але й не така лубкова, як у наступних варіантах:


Щодо останнього слід зауважити непотрібність тої тіні, звичайно якщо не планується 3d ефект ;))

Крім того, слід звернути увагу на назву. Не знаю, чому «Наш собор», а не просто «Собор» — потужніше і з вербального і з візуального боку, напевно були якісь причини. Але слово «наш», взагалі не варто вип'ячувати в логотипі — не слід забувати, що не так давно існував одіозний дніпропетровський журнал з такою назвою.


2 коментарі:

  1. мені здається, навіть архітектура собору, цілком, як на мене, смілива, могла би підштовхувати до сміливіших рішень.

    якби сам робив—поставив би логотип Скориновими літерами ))

    ВідповістиВидалити
  2. Андрію, здається, наші церковники про старі традиції думають щонайменше. І взагалі незрозумілі їм ті «архаїчні» кирилівські літери та хрестово-купольні архітектурні форми. Їм треба щось «сучасне», як то... Продовжувати не буду, бо зірвуся.

    ВідповістиВидалити