четвер, 31 травня 2012 р.

Кирилівський рахунок (інфографіка)

Відомий український бізнес-філософ і політичний психолог Генадій Балашов, у статті «12 млн. кириллицы против 1,5 млрд. латиницы» своєрідно висловив своє бачення перспективного розвитку української писемності та освоєння інтернет-простору:
«выход из положения – это переход Украины с кириллицы на латиницу. Это реформа, которая может изменить ментальность украинских граждан, а главное, дать шанс подрастающему поколению освоиться в англоязычном мире».
Ми не будемо тут рецензувати статтю чи сперечатися з думками, що висловлені у ній, лише використаємо її як інформаційний привід для більш широкої розмови про стан кирилівської писемності, порахуємо, скільки ж дійсно людей у світі користується кирилицею та спробуємо розібратися які перспективи має ця система писемності.
Але перш ніж почати розмову, варто зупинитися на одному важливому моменті: розрізнення понять «мова» і «писемність»...
Мова — це система звукових, графічних знаків та образів, що полегшують людське спілкування. Ми можемо висловлювати почуття «мовою графіки», а можемо «мовою музики», але найчастіше мова використовується у мовленні (рос. «речь»). Мова буває усна (звук) та письмова (графіка). Різні нації користуються різними мовами.
Писемність — це знакова система, призначена для формалізації, фіксації і передачі тих чи інших даних (мовної інформації та ін. смислових елементів) безвідносно до їх мовної формі.
Тобто, одна і та ж фраза, однією й тією ж мовою може бути записана різними системами писемності, і виглядатиме по різному:
Гостре словечко коле сердечко (кирилиця).
Hostre slovechko kole serdechko (латиниця).
Так само, різними мовами, але одною системою писемності можна висловити одну і ту ж думку:
Для вод спокійних паруси віднині
Суденце мого духа наставля
------------------------------------------------
Далай эрдэмт миний хань
Дарвуулаа өргөж голыг чиглэн
Вище бачимо уривок з «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі, перекладений українською та монгольською мовами і записаний одною і тою ж системою писемності — кирилівською.
Все це ми говоримо для того, щоби показати наглядно абсурдність твердження, що перехід з кирилиці на латиницю, нібито, автоматично наблизить українців до знання англійської.
Тепер давайте порахуємо, які позиції має кирилиця. Країни, які користуються (користувалися) цією системою писемності, можна умовно поділити на кілька груп.

Слов'янські країни, що користуються кирилицею.
Власне, для слов'ян кирилиця і була розроблена тисячу років тому. Але зі слов'янських країн виключно кирилицею (для своєї мови) на сьогодні користуються наступні країні: Болгарія, Сербія, Македонія, Україна, Білорусь, Росія. Це близько 218 млн. Інші слов'янські країни вживають кирилицю і латиницю паралельно.

Слов'янські країни, що користуються і кирилицею, і латиницею.
Це країни колишньої Югославії, що мають для одної мови (сербохорватської) дві писемності — на основі кирилиці (сербська) та латиниці (хорватська). Хорвати та словенці вживають виключно латиницю, серби й македонці — кирилицю. Жителі ж країн Чорногорія та Боснія і Герцоговина користуються паралельно і кирилицею і латиницею. Це ще 4,5 млн.

Неслов'янські країни, що користуються і кирилицею, і латиницею.
Це країни, що входили до СРСР (крім Монголії), і мали певний час писемність на основі кирилиці, зараз же в більшості з них впроваджується латиниця, але кирилиця ще довгий час матиме там міцні позиці. Це Молдова, Азербайджан, Казахстан, Узбекістан, Таджикістан, Туркменістан, Киргизстан та Монголія. Кількість населення цих країн становить близько 76 млн.

Неслов'янські країни, що певний час користуються кирилицею, але повністю перейшли на латиницю.
В першу чергу це Румунія, яка перейшла на латиницю у 1860 році та Литва, яка латинизувалася ще раніше. Звичайно, сьогодні шукати в цих країнах середовище кирилиці марно, але історичні кирилівські пам'ятки цих країн надзвичайно цікаві. Саме величезний культурний, саме кирилівський, спадок дає нам право умовно зарахувати ці країни до середовища кирилиці. До цієї ж групи додамо ще дві прибалтійські країни Латвію та Естонію, в яких кирилівський спадок слабший, але які входили до СРСР, і в яких проживає значна кількість росіян, що вживають кирилицю. Також варто відзначити потужну естонську каліграфічну школу, що у 1960-1970 роках успішно розвивала як латинські, так і кирилівські шрифти. Населення цих країн складає майже 28 млн.

Країни, що користуються своїми, особливими системами писемності, але культурно пов'язані з кирилицею.
Звичайно ж, в першу чергу, це Греція, яка не лише культурно і релігійно пов'язана з країнами, що вживають кирилицю, але й графіка грецьких літер близька до графіки кирилівських, а вивчення грецького рукописного та друкованого спадку, особливо в історичному аспекті, збагатить кирилицю безумовно. Населення Греції понад 11 млн.
Літери івриту, що вживається в Ізраїлі не мають схожості з літерами кирилиці, але, як стверджують деякі дослідники, саме з івриту були запозичені до кирилиці деякі літери, яких не було в грецькій мові. Також в Ізраїлі живе велика кількість людей, що походять з колишнього СРСР, і які користуються кирилицею. Населення Ізраїлю майже 8 млн.
Крім того, слід сказати кілька слів про Грузію та Вірменію, які користуються своїми особливими системами писемності, які однаково далекі як від кирилиці, так і від латиниці. Населення цих країн, відповідно, 4,5 та 3,2 млн. Але ці країни, жодного разу ці країни не висловлювали бажання перейти на якусь іншу систему писемності.

Тобто, кількість людей, які залучені до кирилівського культурного середовища складає майже 350 мільйонів осіб. Для порівняння: кількість людей в Європі, що вживають латиницю — близько 500 млн.

Звичайно, латиниця витісняє кирилицю, і англійська мова є домінуючою у світі, але говорити про зникнення, і тим більше непотрібність кирилиці зарано. З іншого боку, якщо не вживати заходів з її розвитку, то вона дійсно може зникнути. Чи краще буде від того нам? Напевно треба запитати про це чорногорців, які платять за долучення до західної цивілізації надто велику ціну — свій культурний спадок.