понеділок, 25 червня 2012 р.

Венеціанські видання і початок друкарства в Києві

Свого часу, я писав про копіювання ілюстацій перших київських видань з венеціанських друків. Тоді я користувався репродукціями з журналу «Искусство и печатное дело» (1912) та з книги Г. Логвина «З глибин» (1990). Зараз же, ознайомившись з багатьма виданнями Вуковичів та їх наступників, та повністю переглянувши київський Анфологіон 1619 року видання (в якому венеціанських запозичень найбільше), можна зробити деякі висновки.
Здається, що найбільше співпадінь ілюстрацій київського Анфологіона з венеціанським Служебником-Збірником, що виданий Яковом з Кам'яної річки у друкарні Вінченцо Вуковича 1566 року. Книга ця, друкована у 8 долю листа, надзвичайно добре ілюстрована. Дивно, що Яков з Кам'яної річки надрукував лише цю, єдину книгу. Щоправда, деякі дослідники (зокрема А. Гусєва(1) ототожнюють Якова з Кам'яної річки з Яковом Крайковим, що також працював у Венеції. Інші ж дослідники (Є. Немировський(2) вважають друкарів різними людьми. Для нас важливим є ознайомитися з виданнями Якова Крайкова та порівняти їх зі Служебником-Збірником Якова з Кам'яної річки, а також порівняти ілюстрації друків Якова Крайкова з ілюстраціями перших київських видань. Це буде зроблено найближчим часом.
Зараз же, про ще один цікавий момент. Вдалося простежити історію примірника Служебника-Збірника 1566 року, що знаходиться у Національній бібліотеці ім. Вернадського в Києві. Як зазначає Євген Немировський примірник НБУВ «у минулому належав бібліотеці Київської духовної академії»(3), і далі посилається на П. Попова. Нас не можуть не зацікавити й інші книги що знаходились у бібліотеці Київської духовної академії, адже цей учбовий заклад «постав 1819 року, на базі закритої у 1817 — Києво-Могилянської академії»(4).
Так от, Павло Попов у 1920-их перелічував видання, що знаходились на той час у Києві(5), зокрема у бібліотеці колишньої  Київської духовної академії, яка була закрита большевиками у 1919 році. Ось видання, які знаходились у КДА:
• Октоїх (Першогласник), 2°, Цетиньє, 1494. П. Попов тут же зазначає, що примірник цей «переслано до Києва з Палестини 1894 року»(6).

Служебник, 4°, Венеція, 1519. Дослідник повідомляє що примірник «дуже дефектний». 

• Псалтир з восслідуванням, 4°, Горажде, 1521. П. Попов, слідом за І. Каратаєвим приписував цю книгу Божидару Вуковичу, а датував (хоча і під знаком питання) 1529 роком.

• Молитовник (Збірник), 8°, Венеція, 1536. Книгознавець називає цю книгу Часословець, хоча тут же зазначає «у Каратаєва — Молитвослов». Дослідник також відзначає ритини цього видання: «видання це дуже цікаве своїми ритинами, які звернули на себе увагу в київському часописі «Искусство и печатное дело». Тут видано було і три ритини: Богородиця, Розп'яття, І. Хр. та Ілля Пророк. Перші дві розмальовані. Ці ритини, як і инші в слов'янських венеціанських виданнях, характерні сполукою архаїчної суворости своїх візантійських сюжетів з досконалісттю венеціанської техніки. Аналогічні ритини знаходимо у венеціанському ж Часослові 1566 р.»(7)

• Октоїх, 2°, Венеція, 1537.

• Сьборник (Избранная Минея), 2°, Венеція, 1538. П. Попов наголошує, що у бібліотеці КДА знаходилось два примірники цієї книги. Знову ж таки, відзначає ілюстрації: «Зазначене видання — одне з найцікавіших великою кількістю прикрашаючих його художніх гравір-ритин. Деякі з них надруковані в київському часописі «Искусство и печатное дело» за рік 1910, №10, стор. 408, 415, 445, 448, 449, 450, а також №11, стор. 497-502. Цікава велика і складна композиція Різдва Хр.»(8)

• Октоїх (П’ятигласник), 2°, Грачаниця, 1539. П. Попов непрямо говорить, що книга ця була, як і чорногорський Октоїх подарована архім. Антоніном(9).

• Молитовник (Євхологіон), 4°, Венеція, 1538-1540.

• Псалтир з вослідуванням, 4°, Венеція, 1546. Про ілюстрації: «Між тим, серед існуючих слов'янських стародруків це один з найцікавіших з боку художності своїх прикрас. Кожна сторінка обведена ритованою рамкою. В нижніх частинах цих рамок вміщені чудові роботи, образи, сюжети яких кілька разів міняються. Уявлення про загальний вигляд цього видання може дати знімок в №10 часопису «Иск. и печ. дело» за 1910 рік, стор. 451. Окремі частини рамок (нижні) зображені в тім же часописі №8-9 за той же рік, стор. 342, 356, 378, 382 і 400».(10)

• Служебник (Літургіаріон), 4°, Венеція, 1554. П. Попов вказує на три примірники. А також: «зазначимо, що київські примірники найстаріших (венеціянських) служебників: 1519 р. (Бож. Вуковича), 1554 р. (його сина Віцентія Вуковича) та 1670 р. (Ієроніма Загуровича) потребуютьспеціального студіювання, бо вони: 1) передруковувалися один з другого з деякими відмінами; і 2) видання 1554 і 1570 рр. крім того наче б то виходили подвійно, з невеликими відмінами між паралельними випусками».(11)


Тріодь пісна, 2°, Венеція, 1561.


Псалтир з вослідуванням, , Венеція, 1561.

• Часослов, Венеція, 1566. «Це видання дуже цікаве своїми ритинами, з яких багато було вже вміщено у попередніх венеціанських виданнях: в Молитвослові 1536 р. і в Соборнику 1538 р. Уявлення про ці ритини можуть дати знімки в часопису: «Искусство и печатное дело» 1910 р., №10, стор. 447, 449; №11, стор. 498-504. Зазначалося про запозичення з цього Часословця в одному з перших Київо-Печерських видань, в Анфологіоні 1619 року». І далі: «Так, автор статті «Византійскіе сюжетьі венеціанскихь изданій XVI века» С. Яремич («Иск. и печ. дело» 11/1910, стор. 499) зробив вказівку на залежність композиції «Увпіння» в Києво-Печерському Анфологіоні 1619 р. від такої ж — у венеціанському Часослов 1566 р. Але до цього треба додати, що в тому ж Анфологіоні 1619 р. є ще більш наочне запозичення з Часословця 1566 р.: в  композиціях Хрещення І. Хр., Преображення, Різдва Богородиці та в інших. Що до сюжета Успіння, то запозичений з венеціанських видань старіший його тип замінивсі в ритинах Київських стародруків типом Лаврської чудотворної ікони трохи раніш, ніж про це зазначено у Яремича: вже в кінці XVII ст. Ми бачимо його вже в Апостолі 1695 р. і в Толковому Псалтирю 1697 р., але в Літургіаріоні 1629 р., Псалтирю 1624 р., Тератургімі 1638 р. і Акафістах 1654 р. ще панує тип, подібний до венеціанського зразку. Вплив ритин із венеціанських слов'янських видань можна зазначити і в інших ранніх київо-печерських стародруках: в Акафістах 1629 р. (Микола Чудотворець), в Тріодіоні 1631 р. (Воскрешеніє Лазаря і Вшестя І. Хр. в Єрусалим) і т. д. Маючи згадане на увазі, ми не можемо погодитися з занадто сміливим твердженням проф. Ф. І. Титова про перших Київських друкарів, що начеб-то «образцов для орнаментаціи своих книг они с самого начала стали искать не где-нибудь на стороне, но у себя в России і в частновти в Лавре», і що «изображения двунадесятьіх праздников, какія бьіли помещеньі в Анфологионе 1619 года, представляют собой более или менее точньія копіи с иконной росписи лаврских храмов, бьівшей в них до пожара 1718 года. (Типография К.-печ. лаври, стор. 102-103)(12)

Цікаво, що тут маємо абсолютно протилежні думки двох дуже поважних дослідників. Ми, швидше погодимось з П. Поповим, адже ритини київських видань дуже подібні до ритин друків венеціанських, що власне ми і продемонструємо в одному з наступних записів. Але, авторитет Ф. Титова надто велики, щоби ним просто так нехтувати. Безумовно, його точка зору має бути також опрацьована. Це справа найближчих місяців, а зараз же ми хотіли звернути увагу на шрифти венеціанських видань. Їх, власне два: більший, і менший, які дуже подібні між собою. Це чудово видно на одному з розворотів Мінеї святкової 1538 року. Звичайно, треба оглянути ще кілька венеціанських видань, зразків яких у нас поки що немає, щоби впевнено стверджувати цю думку, але вже зараз можна говорити, як мінімум, про венеціанський шрифтовий стиль.
Нижче перелік решти видань з бібліотеки КДА, що вказані П. Поповим. Нас, в першу чергу цікавлять венеціанські видання, ознайомлення з якими, має бути здійснене найближчим часом.
• Псалтир з вослідуванням, Венеція, 1569.
• Служебник, Венеція, 1570.
• Четвероєвангеліє, Вільно, 1575.
• Біблія, Острог, 1681.
• Литовський статут, Вільно, 1588.
• Грамматика, Львів, 1691.
• Книга... Василія Великого... Острог, 1594
• Маргарит, Острог, 1595
• Анокрисис, Острог?, 1598
-------------------
Примітки:
1. Гусева А. Издания кирилловского шрифта второй половины XVI века: сводный каталог (в 2 кн.) Москва, 2003
2. Немировский Е. Л. Славянские издания кирилловского (церковнословянского) шрифта 1491-2000 гг.. Т.2, кн. 1 (1551-1592), Инвентарь сохранившихся экземпляров и указатель литературы. Знак, 2011
3. Немировский Е. Л. Славянские издания кирилловского (церковнословянского) шрифта 1491-2000 гг.. Т.2, кн. 1 (1551-1592), Инвентарь сохранившихся экземпляров и указатель литературы. Знак, 2011, стор. 22
4. Енциклопедія історії України. К. 2007. Т.4, стор. 221
5. Попов П. М. Слов'янські інкунабули київських бібліотек. К. 1924
6. Там же. Стор. 25
7. Там же. Стор. 27
8. Там же. Стор. 29
9. Там же. Стор. 29
10. Там же. Стор. 30
11. Там же. Стор. 30
12. Там же. Стор. 33