понеділок, 18 червня 2012 р.

Постгражданський шрифт

Оглядаючи книги, видані у кінці 1970-1980 роках я звернув увагу на експериментування з деякими літерами, що так нагадує проект «болгарської кирилиці». Цікаво, що це відбувалося в Україні, і творилося тодішніми українськими шрифтовими дизайнерами.

В книзі Олександра Довженка «Україна в огні», дизайн якої виконав В. Кузнєцов, бачимо цікаві літери Л, К, Д, причому Д незвичне як рядкове, так і прописне, особливо у тонкому накресленні (вище).

Оформлення наступного прикладу — двотомника Павла Бейліна, виконав Є. Сендзюк. Тут нас цікавлять літери В, И, Д, Т:

У титулі книги «Ілля Рєпін» у літерах, якими набране ім'я автора — К. Чуковського крім В є ще й К з горішнім виносним елементом:

Тут напис, звичайно, декоративний, але така сама логіка виносних елементів у літерах Ь та Ж:

Ну, і нарешті книги, що були видані в Росії. В написах на титулах книги Оксани Іваненко бачимо ті ж К та В з горішніми виносними елементами:

І, звичайно ж, «Эволюция шрифтовой формы» А. Кудрявцева. Книга повністю набрана своєрідним авторським шрифтом Парагон Гротеск, який автор розглядає як подальшу еволюцію гражданки:

В книзі репродуковані й інші шрифти з подібною логікою формоутворення. Зокрема, варіант шрифту Гельветика, виконаний у 1963 році М. Жуковим та Ю. Курбатовим: 

Всі ці приклади показують, що експерименти зі шрифтовою формою мали місце не лише в Болгарії, а і в СРСР.