Це далеко не перше звернення до шрифтової спадщини Г. Нарбута, яку наслідували протягом всього ХХ ст. Ці процеси продовжуються і в наш час — нещодавно «Кирилівські читання» опублікували рецензію на шрифт «Калина», де також мало місце наслідування нарбутівського стилю. Але якщо автори цього шрифту, як і багатьох інших, створених у нашому вже ХХІ ст. орієнтувалися на стилізації 1960-70 рр., створених Олегом Снарським, то Дмитро Растворцев звернувся безпосередньо до першоджерела — шрифтових робіт Георгія Нарбута.
Дмитро поставив перед собою надзвичайно складне завдання: з одного боку створити шрифт максимально близький до нарбутівського, а з іншого зручний і придатний до вживання у наш час. Потрібно було як дотримуватись авторських особливостей художника, зрозуміти їх, так і певною мірою стилізувати та узагальнити нарбутівські шрифтові форми, об’єднати їх у цільну шрифтову гарнітуру. Задача ускладнювалася ще й тим, що Г. Нарбут досить сміливо експериментував з формою своїх шрифтових знаків, робив дивні, нелогічні на перший погляд речі. Але разом з тим, у нарбутівських шрифтах присутній певний баланс між традиційним на той час, звичним шрифтом та творчою фантазією, тими родзинками, які лише підсилюють смачність нарбутівських шрифтів.
Хтось інший, напевно, не знав би що з тією нарбутівською «дуринкою» робити, Дмитрові ж навпаки завжди імпонувало створення не класичного, стерильного і правильного шрифту, а якраз такого проекту, який запам’ятовується своєю яскравою неординарністю. За висловом самого Растворцева, він любить коли у якісному, грамотно зробленому проекті свідомо присутня якась «неправильність», така собі «ложка дьогтю», яка однак не псує проект, а робить його тільки більш яскравим.
В свою чергу, цікавими і незвичними, бароковими і динамічними, стильними і українськими нарбутівські шрифти зробило його захоплення історичними зразками. Саме звернення до українських рукописів і стародруків XVI-XVIII ст., якими надихався Нарбут, дало той родючий ґрунт, на якому розквітнув талант художника.
«Заразом у графіці починається поворот до старих взірців, бажання надати фізіономію й красу письму (шрифтові), з'являються нові закрої його під старий стиль, імітації старих друкарських оздоб. Наша українська графіка повинна була теж піти сею дорогою; може, б була й пішла, якби не воєнна руїна і пізніша революційна буря», — писав у 1921 році М. Грушевський про тодішні тенденції української графіки. Ці слова стосуються творчості Г. Нарбута безпосередньо. У непрості часи воєнної руїни 1917-1920 рр., художник творив новий український стиль, майстерно переосмислючи кращі зразки минулого. За три роки наполегливої роботи, ми отримали величезний шрифтовий доробок Майстра, який задав стиль усьому наступному десятиліттю, і який ми розвиваємо та інтерпретуємо і сьогодні.
Одною з найцікавіших сучасних стилізації на основі шрифтів Г. Нарбута є гарнітура Д. Растворцева «Нарбуторум».
В першу чергу, звертає на себе увагу велика кількість варіантів одних і тих же літер шрифту, які комбінуються у словах з певною логікою, що надає текстові набраному цим шрифтом неперевершеної стильності та колоритності. Друге: використання історичних альтернатив, які надзвичайно ефективно вживав і Георгій Нарбут. Малий юс замість Я, сігма замість С, кілька варіантів М, N, И — надають набору те чудове забарвлення, про яке так влучно висловлювався Михайло Грушевський: «В такій комбінації нова українська книжка має ту цільність мистецького твору, якою міг похвалитися старий український куншт». Третє: Дмитро зберігає Нарбутові лігатури, які теж додають набору яскравого українського смаку.
Лишається побажати Дмитрові натхнення і наснаги закінчити проект і випустити комерційну версію цього чудового шрифту, появи у продажу якого ми з нетерпінням чекаємо.
Немає коментарів:
Дописати коментар