вівторок, 24 вересня 2013 р.

Книгознавча періодика

У 1960-80 роках в СРСР видавалися кілька періодичних видань, присвячених мистецтву книги та мистецтву графіки загалом. Видання ці мали форму книги, і виходили один-два рази на рік. Значення цих збірників неможливо переоцінити, адже більшість публікацій не втратила актуальності й сьогодні, а на ті часи це була надзвичайно потрібна і корисна інформація. Крім того, навколо збірників формувалося професійне середовище авторів, підвищувався рівень фахівців що працювали у галузі графічного мистецтва. Що це були за видання, яка була їхня структура, про що вони писали? Про все це ми поговоримо нижче.

У 1958 році відбувся перший Всесоюзний конкурс мистецтва книги, який надалі став щорічним. За результатами кожного конкурсу видавалися каталоги, в яких публікувалися роботи-переможці. Найвищою нагородою конкурсу був диплом імені Івана Федорова. Отримували цей диплом переважно твори класиків марксизму-ленінізму, але були і виключення. Так, наприклад, найвищу нагороду у 1982 році взяла українська книга «Повість минулих літ», що вийшла у видавництві «Веселка». Нагороджені були: видавництво, художники Георгій Якутович (ілюстрації), Володимир Юрчишин (оформлення), М. Пшінка (художній редактор), а також технічні редактори та друкарня. 
Організований на найвищому рівні (одним зі співорганізаторів був комітет СРСР у справах видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі), конкурс довго був тією планкою, досягти якої бажали більшість працівників книжкової галузі. Друкований же щорічник був альбомом кращих видань, які формували ту планку. 
З 1959 року починає видаватися збірник «Книга: дослідження та матеріали», до речі, єдине видання з названих, що виходить до наших днів. За пів-століття у збірнику було опубліковани чимало унікальних книгознавчих матеріалів, які ніде і ніколи більше не друкувалися, зокрема праці українських вчених Г. Коляди «Памво Беринда — архитипограф», Я. Дашкевича «Вірменська книга в Україні у XVII ст.», та ін.
Збірник «Книга» мав наступну структуру: розділ що висвітлював проблеми книговидавництва та книготоргівлі, розділи присвячені історії книги, матеріали та повідомлення, хроніка, рецензії, персоналії. Тобто, у виданні можна простежити дві лінії: статті та хроніка.
Матеріали збірника що торкалися мистецтва книги можна поділити на дві категорії: сучасні проблеми мистецтва книги та історія мистецтва книги. Тема історії мистецтва книги завжди займала чільне місце у збірнику, а от статті з сучасної проблематики припиняються друкуватися з початком виходу іншого збірника — «Мистецтво книги».
У збірнику «Мистецтво книги», що почав виходити з наступного, 1960 року, друкувалися матеріали дотичні до книжкового мистецтва: огляди конкурсів та виставок, персоналії майстрів книжкової графіки, статті по темі, рецензії на нові книги. Був також розділ «З історії книжкового мистецтва». Публікуються також кращі статті давно минулих років, наприклад: «Про графіку, як про основу книжкового мистецтва» В. Фаворського, «Книга з точки зору візуального сприйняття» Л. Лисицького та ін. Матеріали збірника розглядали переважно дві теми: ілюстрація та шрифт. Були також статті загального характеру, які охоплювали увесь комплекс книжкового мистецтва. Але у жодному випуску «Мистецтва книги» ми, на жаль, не знайдемо матеріалів з орнаменту чи з мистецтва книжкової оправи. Тим не менше, у 10 випусках (останній вийшов у 1987 році) «Мистецтва книги» ми знайомимося з найціннішими думками метрів радянського мистецтва, зокрема шрифтового. Це статті В. Лазурського, С. Телінгатера, Ф. Тагірова та ін.
Також слід зазначити, що видання витримувало певну хронологію: кожен випуск охоплював все що відбувалося у книжковій графіці за останні кілька років.
Назва збірника — «Мистецтво книги» накладала певні обмеження щодо висвітлення інших аспектів графіки, з книгою малопов'язаних: станкова графіка, техніка гравюри, рисунку та ін. Щоби заповнити цю нішу, у 1973 році започатковують нове видання «Радянська графіка».
За іронією долі, випусків «Радянська графіка» вийшло теж рівно 10. У першому збірнику, що побачив світ у 1973 році зазначалося: «переважна увага в збірниках приділятиметься станковій графіці, яка за своєю природою відома глядачеві, головним чином, по короткому перебуванню на виставках, на відміну від книжкового мистецтва, яке більш широко знайоме, а також систематично висвітлюється на сторінках збірок «Мистецтво книги» і «Книга». Насправді ж більша частина збірника «Радянська графіка» виявилась присвяченою все ж таки графіці книжковій. Можливо, це сталося тому що до редакційної колегії «Радянської графіки» входили практично ті ж люди, що робили і «Мистецтво книги»: Д. Шмарінов, Д. Бісті, Ю. Молок, а можливо й тому що станкова графіка як самостійна галузь чим дальше тим більше відмирала, вливаючись до практичної галузі мистецтва книги.
«Радянська графіка» мала найбільш характерний хронологічний ухил. У щорічнику оглядалися виставки, події, видання, що мали місце протягом попереднього року.
Ще один, надзвичайно цікавий щорічник, про який варто згадати «Пам'ятні книжкові дати» видавався у 1981-1991 роках. На його сторінках публікувалися замітки, присвячені ювілеям: літературним, публіцистичним, видавничим, мистецьким та ін. У перші роки видання мало більше літературний ухил, але з часом тут також з'являється розділ «Мистецтво книги». 
Цікавим був розділ «Книжкова справа», в якому теж публікувалися матеріали дотичні до мистецтва книги: «500 років ілюстрованим байкам Езопа», «475 років Божественній пропорції Пачіолі», тощо.
В Україні, на жаль, немає (та і не було, не рахуючи каталог республіканського відділеня конкурсу мистецтва книги) видання, яке би висвітлювало питання мистецтва та історії книги, шрифту, орнаменту, рукопису. Немає видання яке би фіксувало поточний стан українського графічного дизайну, мистецтва книги, шрифторобства, каліграфії. Чи потрібне воно? Чи є для нього аудиторія? Чи знайдуться автори якісних та цікавих матеріалів? І чи не є анахронізмом друковане видання на другому десяткові ХХІ століття?