понеділок, 24 вересня 2012 р.

Болгарська гражданка в СРСР


У спілкуванні на ua-typography виникло питання: наскільки була поширена «болгарська гражданка» в Болгарії на початку 1970-их. Я стверджував що «В Болгарії подібними шрифтами в той час майже не користувалися», на що мій опонент відповів що користувалися, і чимало. Як доказ були наведені зразки книжкових і журнальних обкладинок, набраних болгарською гражданкою. Я ж переконував, що в і СРСР в ті часи болгарською гражданкою користувалися досить багато, але ні в СРСР, ні в Болгарії подібні шрифти в ті часи не домінували. Скажімо, у книзі В. Йончева «Шрифтьт през вековете», видання 1975 року я нарахував лише 11 прикладів болгарської гражданки, проти 61 гражданки традиційної. У книзі ж 1982 року видання «Древен и сьвременен бьлгарски шрифт» В. Йончева та О. Йончевої вже абсолютно ВСІ зразки шрифтів є болгарською гражданкою! Перший же, відомий мені приклад болгарської гражданки в Болгарії датується 1959 роком. Перший набірний шрифт авторства О. Йончевої 1962 роком. Тобто, у кінці 1950 — на початку 1960-их в Болгарії тільки починалося захоплення своєрідною гражданкою, яку росіяни називають «болгариця». Ці дати збігається і з розповіддю покійного Володимира Єфімова, що у 1988 році в Болгарії вже панувала болгарська гражданка, а почалася реформа років 15 тому, тобто десь у 1973 році. Звичайно, моє твердження що «в Болгарії подібними шрифтами в той час майже не користувалися» надто категоричне, коректніше буде сказати, що користувалися не багато, особливо порівняно з 1980-ми. І навряд чи у кінці 1950 — на початку 1970-их в Болгарії ця «нова гражданка» була поширена більше ніж в СРСР.

Ми з моїм візаві домовилися, що на кожен приклад з Болгарії, я наведу такий же приклад з СРСР. Почнемо з кінця, тобто зі шрифтів «болгарської гражданки» в СРСР:

П. Кузанян, 1959:

М. Жуков, Ю Курбатов, 1963:

А. Кудрявцев, 1971:

Г. Козубов, перша половина 1970-их:

О. Снарський, 1978:

 Н. Караванський, 1980:

О. Снарський, 1982:

А. Кудрявцев, 1985:

Г. Кликушин, 1987:

Далі книжкові та журнальні обкладинки з СРСР, у такій же кількості, скільки було наведено і болгарських — 28:

1950-ті:


1965:


1965:


1966:

1969: 

Друга половина 1960 — перша половина 1970-их:




перша половина 1970-их:


1971:


1971:

1971:


1973:

1975:


1976:


1982: 

1982:

1985:


1986:


1988:


1988:

1988:

1988:


 1988:

1990:

 1990:

1990:

Але «болгарська гражданка» в СРСР вживалася не лише в книгах та журналах, а і в плакатах та кіноафішах:

1962:

1968:

1975:

1975:

1976:

1977:

1979:

1979:

1980:

1980:

1981:

... а також в рекламі:




Бачимо, що в СРСР «болгарська гражданка» була неабияк поширена, але зараз шрифтові дизайнери вживати її уникають, навіть ті, які раніше розробляли та популяризували неогражданські шрифти (єдиний хто послідовно продовжує — А. Кудрявцев, але це швидше виключення). Чому ж так сталося, що у 1960-70 роках  «болгарська гражданка» була поширена в СРСР мабуть не менше ніж у Болгарії, а в сьогоднішній Росії вона перестала користуватися популярністю, натомість як в Болгарії має міцні позиції. Причини тут, напевно, політичні. Якщо у Болгарії, свого часу, було прийнято рішення максимально популяризувати нову гражданку, то в Росії, можливо було прийняте рішення її цькувати? Інакше як тоді пояснити таке упереджене ставлення до «болгариці» сучасного російського шрифтового середовища? І як бути з достатньо великим пластом «болгарської гражданки» в СРСР та у пострадянських країнах?

P.S.: Переглянувши, останніми днями, досить багато матеріалу, я задумався: а коли взагалі з'явилася ідея випрямляти курсив? Чи був Павло Кузанян у 1950-их першим хто то зробив, чи то назрівало ще серед шрифтових експериментів 1920-30-их? А яка шрифтова ситуація була в ці часи у Болгарії? А що було з курсивом письмівкою у ХІХ ст.? Ну і, звичайно ж, дуже цікавою темою є не гражданська, а саме кирилівська письмівка.

P. P. S.: Обговорення на ua-typography

2 коментарі:

  1. Спасибо за прекрасную подборку, тема очень интересная. И очень сложная теоретически. Вот несколько скороспелых мыслей по этому поводу:
    1. Видимо, не всякий прямой курсив может считаться "болгарицей". Видимо, должен быть целый комплекс признаков, например (я пока не знаю, правда ли это, чисто гипотетически предлагаю), курсивизация прописных должна сочетаться с "латинской дуктальностью" строчных (обратные пропорции "И", прямое заимствование совпадающих знаков и т.д.).
    2. Наверное, рождением "болгарицы" следует считать именно осознанную перестройку шрифта по рецептам профессора А. Капра, своего рода попытку "второй петровской реформы" кириллицы. С этого момента стратегии развития шрифта расходятся на "российскую" (традиционную, как угодно назовите) и "болгарицу". Все, что было раньше — это просто свободный поиск художника шрифта, экспериментальные прототипы.
    3. Все-таки есть разница между акцидентным леттерингом (логотип журнала, книги) и собственно шрифтом, предназначенным для регулярного набора, как мне кажется. Слово "шрифт" слишком общее и обозначает одновременно множество реалий, увы (по крайней мере, "увы" для науки о шрифте). Не все шрифтовые логотипы создают собственно шрифт, но могут рассматриваться как экспериментальная лаборатория шрифтовика — я бы так сформулировал.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. 1. Я бьі вообще не употреблял термин «болгарица». Скорее «болгарская гражданка» или «прямой курсив». Но момент, на которьій Вьі обратили внимание, очень интересен. Одно дело, если прямой курсив происходит от простейшего передельівания из латиницьі, и совсем другое, если из рукописного прототипа. Очень интерестньіе образцьі рисованньіх шрифтов, которьіе мне кажутся чем-то средним между прямьім курсивом и рукописом єсть у С. Пожарского.
      2. Тему, безусловно, нужно еще исследовать. Участие немцев пока мне кажеться несколько преувеличеньім.
      3. Так и болгарских наборньіх шрифтов в 1970-е бьіло немного, в основном, все те же логотипьі и рисованньіе титульі, как и в СССР.

      Видалити