Класифікація шрифтів

Чому, власне, так важлива ця класифікація шрифтів? Для чого вона пересічному дизайнеру? Це чудово можна зрозуміти, розглянувши наступну схему:

Звичайно, цей проект данського дизайнера Джуліана Хансена (тут переклад російською) швидше жарт, ніж керівництво для дії, але ж ми розуміємо, що в кожному жарті є доля жарту ;))
Так чи інакше, а дизайнер на відміну від художника (який є натурою більш імпульсивною), прагне до порядку та каталогізації. Сама робота дизайнера — це створення із хаосу певної конструкції, проекту. І практично у кожній роботі дизайнер має справу зі шрифтом. Створюючи книгу чи плакат, газету чи журнал, етикетку чи упаковку, логотип чи інший проект, дизайнер стикається з питанням вибору шрифту. Як же зорієнтуватися у безмежній кількості шрифтів? Як опиратися не на власний смак та інтуїцію, а на знання та науковий підхід? Як арґументувати замовнику вибір того чи іншого шрифту? Безумовно, для цього треба розбиратися у класифікації шрифтів та шрифтовій історії.

Кирилівські шрифти у 1942 році

Чудовою дизайн-студією 2D studio був відцифровний надзвичайно цікавий шрифтовий каталог: «Взори пісьм митрополичої друкарні Студіон», 1942 року видання. Нам, українцям що виховувались на московській шрифтовій традиції, львівський каталог просто вивертає мозок.

Про «Історичну класифікацію шрифтів»

11.04.2014 на «Книжковому арсеналі» відбувся воркшоп Миколи Ковальчука «Хороший, поганий, бридкий: Як обирати шрифти». На першу частину заходу потрапити, на жаль, не вдалося (цікаво що було там?), а от щодо другої частини, на якій говорилося про класифікацію шрифтів, в тому числі у їх історичному розвитку, не можу не висловитись.

Гражданка — на вЬІход!

Почему российский гражданский шрифт до сих пор не стал своим в Украине и Болгарии.

Данная лекция была прочитана на украинском языке 19 ноября 2013 года в городе Киеве. Видео можно посмотреть здесь. Поскольку мы получили немало просьб от наших российских коллег о переводе доклада на русский язык, мы его осуществили, и публикуем ниже.

Книгознавча періодика

У 1960-80 роках в СРСР видавалися кілька періодичних видань, присвячених мистецтву книги та мистецтву графіки загалом. Видання ці мали форму книги, і виходили один-два рази на рік. Значення цих збірників неможливо переоцінити, адже більшість публікацій не втратила актуальності й сьогодні, а на ті часи це була надзвичайно потрібна і корисна інформація. Крім того, навколо збірників формувалося професійне середовище авторів, підвищувався рівень фахівців що працювали у галузі графічного мистецтва. Що це були за видання, яка була їхня структура, про що вони писали? Про все це ми поговоримо нижче.

Хто в сучасній Україні займається шрифтом та каліграфією

Цей перелік сучасних українських шрифтових дизайнерів, каліграфів, ілюстраторів та людей дотичних до цієї справи є своєрідним продовженням статті Сучасний український шрифтовий дизайн, що з'явилася майже рік тому. З тих пір багато чого змінилося, і назріла необхідність створити оновлений та більш широкий огляд. Поштовхом до цього став російський список шрифтових дизайнерів, художників шрифту та каліграфів, який нещодавно був складений Марєю Дореулі. Наш перелік буде ґрунтовнішим: з біографічною довідкою, прикладами робіт та фото. З плином часу, до біографій учасників додаватимуться нові дані.

Ранній Юрчишин

Ми часто говоримо про почерк чи шрифт Володимира Юрчишина. Він знайомий нам по виданням «Мистецька спадщина Івана Федорова», «Каталог стародруків, виданих на Україні», і звичайно ж за «Літописом Руським», за який Володимир Іванович у 1990-му отримав Шевченківську премію. Але потім був ще «Літопис Величка», оформлений у такому ж стилі, але з написами, що нагадували вже не давньорускі, а староукраїнські, козацькі написи. А якщо ми придивимося до написів у виданні  «Мистецька спадщина Івана Федорова», то побачимо що це вже третій шрифт. Почерки Володимира Юрчишина, знайомі нам почерки — це тема окремої статті. Зараз же ми би хотіли поговорити про незнайомого нам Юрчишина, про те яким він був протягом 1960-их років. Ми оглянемо роботи Володимира Івановича того періоду і спробуємо зрозуміти, яким шляхом прийшов Юрчишин до своєї творчої манери.