Українські друкарські терміни XVI-XVII ст.

Будемо потроху розбиратися зі староукраїнськими друкарськими термінами, а пізніше також з німецькими, англійськими, французькими, італійськими, російськими.
Почнемо з перекладу староукраїнських термінів сучасною українською мовою, їх тлумачення, а також етимології.

Книгодрукування в Європі у XV cт.

На німецькій Вікіпедії знайшов цікаву карту поширення книгодрукування по Європі протягом XV ст. Шкода тільки що не всі міста підписані, особливо,ті що на схід від лінії Венеція-Прага. Довелося зробити невеличкі корективи, але деякі міста, на жаль, ідентифікувати так і не вдалося.

Друкарні, рейдерські захоплення та хабарі 400 років тому

Читаю «Хроніку ставропігійського братства» Дениса Зубицького: 

«1615. Цього року Ставропігію спіткало нове нещастя. До Львова приїхали Вельямін Рутковський, уніатський митрополит, наступник Потія, та володимирський уніатський владика Ілля Мороховський. Їм забагнулося оглянути братську друкарню, яка на той час, через брак потрібного приміщення у місті, розташовувалася у монастирі св. Онуфрія. Отож, узявши своїх людей і не спитавши дозволу братства вони увійшли на монастирський цвинтар. Це страшенно обурило православних братчиків, які вважали що протеговані королем уніати хочуть силою забрати їхню власність попри сеймові ухвалили й королівські привілеї. Вони вдарили в дзвони на сполох, добряче пошарпали владичих слуг, а обох владик, частуючи стусанами, хотіли затримати, так що ті ледве змогли втекти з монастиря. Розпочався процес нерівних сторін, який коштував братчикам дуже дорого. Так панові львівському старості, відкуповуючи себе і справедливість, дали одного разу 7 зл. 10 грошів, а згодом коли він погрожував одних кинути до в’язниці, а інших мучив позовами – ще 50 червоних золотих. Пан гетьман узяв 5 червоних, прокуророві Сухаровському дали 2 червоні, митрополитові Рутковському як барсунок дали килимок, а слугам владики Мороховського, яких побили найбільше – 40 зл., і так справа закінчилася.»

Цитовано за львівським перевиданням 2011 року.

Як була влаштована середньовічна друкарня (інфографіка)

Коли ми говоримо про кирилівські стародруки, то досить часто вживаємо словосполучення: «шрифти Фіоля», «чорногорська друкарня Макарія», «гравюри Скорини». Навіть у серйозній літературі ми можемо зустріти твердження на кшталт: «Федоров вмістив у своїй особі повністю всю друкарню»(1).

Але відомо, що Ш. Фіоль не робив для своїх друків шрифтів. Він замовляв їх у Німеччині у Р. Борфсдорфа чи у Я. Крабеса(2), чорногорський Макарій не був власником друкарені, а лише друкарем на підприємстві Д. Црноєвича(3), Ф. Скорина навряд чи власноруч гравіював свої заставки та ілюстрації, а І. Федоров не був єдиним працівником своєї друкарні(4). 

Спробуємо ж розібратися, як виглядала типова середньовічна друкарня, які фахівці в ній працювали, і які роботи вони виконували:

Примітки:

1. Розов Н.Н. Русская рукописная книга: Этюды и характеристики, Ленинград 1971; Забелин И.Е. Первый русский книгопечатник Иван Федоров // Древности. Труды Моск. археол. о-ва, т. 23, вып. 2, Москва 1914

2. Немировский Е. Л. Возникновение славянского книгопечатания, М., 2003

3. Немировский Е. Л. Славянские издания кирилловского (церковнословянского) шрифта 1491-2000 гг.. Т.1 (1491-1550), Инвентарь сохранившихся экземпляров и указатель литературы. Знак, 2009

4.  Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. — Львів, 2002