Болгарська гражданка в СРСР

У спілкуванні на ua-typography виникло питання: наскільки була поширена «болгарська гражданка» в Болгарії на початку 1970-их. Я стверджував що «В Болгарії подібними шрифтами в той час майже не користувалися», на що мій опонент відповів що користувалися, і чимало. Як доказ були наведені зразки книжкових і журнальних обкладинок, набраних болгарською гражданкою. Я ж переконував, що в і СРСР в ті часи болгарською гражданкою користувалися досить багато, але ні в СРСР, ні в Болгарії подібні шрифти в ті часи не домінували. Скажімо, у книзі В. Йончева «Шрифтьт през вековете», видання 1975 року я нарахував лише 11 прикладів болгарської гражданки, проти 61 гражданки традиційної. У книзі ж 1982 року видання «Древен и сьвременен бьлгарски шрифт» В. Йончева та О. Йончевої вже абсолютно ВСІ зразки шрифтів є болгарською гражданкою! Перший же, відомий мені приклад болгарської гражданки в Болгарії датується 1959 роком. Перший набірний шрифт авторства О. Йончевої 1962 роком. Тобто, у кінці 1950 — на початку 1960-их в Болгарії тільки починалося захоплення своєрідною гражданкою, яку росіяни називають «болгариця». Ці дати збігається і з розповіддю покійного Володимира Єфімова, що у 1988 році в Болгарії вже панувала болгарська гражданка, а почалася реформа років 15 тому, тобто десь у 1973 році. Звичайно, моє твердження що «в Болгарії подібними шрифтами в той час майже не користувалися» надто категоричне, коректніше буде сказати, що користувалися не багато, особливо порівняно з 1980-ми. І навряд чи у кінці 1950 — на початку 1970-их в Болгарії ця «нова гражданка» була поширена більше ніж в СРСР.

Ми з моїм візаві домовилися, що на кожен приклад з Болгарії, я наведу такий же приклад з СРСР. Почнемо з кінця, тобто зі шрифтів «болгарської гражданки» в СРСР:

П. Кузанян, 1959:

М. Жуков, Ю Курбатов, 1963:

А. Кудрявцев, 1971:

Г. Козубов, перша половина 1970-их:

О. Снарський, 1978:

 Н. Караванський, 1980:

О. Снарський, 1982:

А. Кудрявцев, 1985:

Г. Кликушин, 1987:

Далі книжкові та журнальні обкладинки з СРСР, у такій же кількості, скільки було наведено і болгарських — 28:

1950-ті:


1965:


1965:


1966:

1969: 

Друга половина 1960 — перша половина 1970-их:

перша половина 1970-их:


1971:


1971:

1971:


1973:

1975:


1976:

1982: 

1982:

1985:


1986:


1988:


1988:

1988:

1988:


 1988:

1990:

 1990:

1990:

Але «болгарська гражданка» в СРСР вживалася не лише в книгах та журналах, а і в плакатах та кіноафішах:

1962:

1968:

1975:

1975:

1976:

1977:

1979:

1979:

1980:

1980:

1981:

... а також в рекламі:

Бачимо, що в СРСР «болгарська гражданка» була неабияк поширена, але зараз шрифтові дизайнери вживати її уникають, навіть ті, які раніше розробляли та популяризували неогражданські шрифти (єдиний хто послідовно продовжує — А. Кудрявцев, але це швидше виключення). Чому ж так сталося, що у 1960-70 роках  «болгарська гражданка» була поширена в СРСР мабуть не менше ніж у Болгарії, а в сьогоднішній Росії вона перестала користуватися популярністю, натомість як в Болгарії має міцні позиції. Причини тут, напевно, політичні. Якщо у Болгарії, свого часу, було прийнято рішення максимально популяризувати нову гражданку, то в Росії, можливо було прийняте рішення її цькувати? Інакше як тоді пояснити таке упереджене ставлення до «болгариці» сучасного російського шрифтового середовища? І як бути з достатньо великим пластом «болгарської гражданки» в СРСР та у пострадянських країнах?

P.S.: Переглянувши, останніми днями, досить багато матеріалу, я задумався: а коли взагалі з'явилася ідея випрямляти курсив? Чи був Павло Кузанян у 1950-их першим хто то зробив, чи то назрівало ще серед шрифтових експериментів 1920-30-их? А яка шрифтова ситуація була в ці часи у Болгарії? А що було з курсивом письмівкою у ХІХ ст.? Ну і, звичайно ж, дуже цікавою темою є не гражданська, а саме кирилівська письмівка.

P. P. S.: Обговорення на ua-typography