Книга А. Кудрявцева «Еволюція шрифтової форми»

До книг з історії та теорії писемності та шрифту додалася ще одна — «Еволюція шрифтової форми» Анатолія Кудрявцева. Видана ще 2007 року в Москві накладом 3000 примірників вона чомусь не стала надто відомою чи популярною, хоча за цінністю матеріалу та рівнем його викладення абсолютно не програє ні «Книзі про букви» Юрія Гордона, ані класичним вже книгам Абрама Шицґала.

Прекрасно ілюстровану, на 456 сторінок, книгу А. Кудрявцева ще треба прочитати та осмислити, але першими враженнями можна поділитися вже зараз

Кирилівський рахунок (інфографіка)

Відомий український бізнес-філософ і політичний психолог Генадій Балашов, у статті «12 млн. кириллицы против 1,5 млрд. латиницы» своєрідно висловив своє бачення перспективного розвитку української писемності та освоєння інтернет-простору:

«выход из положения – это переход Украины с кириллицы на латиницу. Это реформа, которая может изменить ментальность украинских граждан, а главное, дать шанс подрастающему поколению освоиться в англоязычном мире».

Ми не будемо тут рецензувати статтю чи сперечатися з думками, що висловлені у ній, лише використаємо її як інформаційний привід для більш широкої розмови про стан кирилівської писемності, порахуємо, скільки ж дійсно людей у світі користується кирилицею та спробуємо розібратися які перспективи має ця система писемності.

Але перш ніж почати розмову, варто зупинитися на одному важливому моменті: розрізнення понять «мова» і «писемність»...

Вітаю

З днем слов'янської писемності та культури!

Картинка від dmytrorastvor, яка дуже добре характеризує сучасний стан культури кирилівської писемності та шрифту.

Християнські журнали

Давно збирався написати про сучасні церковні видання, і про шрифти та типографію, які вони використовують. І от, сьогодні такий привід стався — Вахтанг Кіпіані вивісив у себе у Фейсбук кілька варіантів обкладинки журналу УГКЦ «Наш собор»

Складальні орнаменти українських стародруків

Орнаментальні рамки титулів українських стародруків нам настільки знайомі, що більшість із нас сприймають їх як суто українське явище. Це не зовсім так...

Рукописна книга в Україні у XV-XVII ст. (Інфографіка)

Київська академія

Всі ми знаємо і шануємо Києво-Могилянську академію, як сучасну, так і її попередницю XVII ст. Але нещодавно я з подивом дізнався, що засновником її був зовсім не Петро Могила, а Іов Борецький. Петро ж Могила, будучи тоді архімандритом Києво-Печерської лаври, збирався засновувати школу там. Але київські міщани та козаки, протестуючи проти цього «збиралися поруйнувати лаврську школу, а її викладачів потопити в Дніпрі» (цитата з праці Я. Ісаєвича «Києво-Могилянський колегіум» // ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. Том 2, Київ, 2001). І далі більш розлога цитата: